У селі Мала Іловиця Шумського району був освячений камінь з Дівочої гори та дерев'яний хрест, які стали початком будівництва храму преподобного Амфілохія. Через 40 років неподалік від будинку, де колись жив Святий та мріяв збудувати храм, хресною ходою та службою благословили початок будівництву храму на його честь.
Голова Кременецької районної організації «Фронт Змін», Сергій Сімчук зазначив: «Преподобний Амфілохій Почаївський (у миру Яків Головатюк) народився 1894 року. 1925-го став послушником Почаївської лаври, а 1932-го був пострижений у чернецтво з ім'ям Йосиф. У кінці Другої Світової війни Преподобний Амфілохій Почаївський був капеланом УПА і неодноразово лікував повстанців.
Лікарі відзначали дивовижну здатність монаха точно вказувати місця переломів без допомоги рентгенівських знімків. Ця ознака засвідчувала про наявність у отця Йосифа дару прозорливості.
Сьогодні, разом із нами радіє природа. Цей погодній різдвяний день є виконанням заповіту отця Амфілохія, який хотів побудувати храм, але йому не давали це зробити. Преподобний говорив: «Мене не буде, але на цьому місці буде храм».
Так і сталося, саме тут в молитві святих отців, родини, односельчан, діточок, яких так любив Святий, здійснюється заповіт, адже Преподобний Амфілохій зробив усе для того, аби увіковічнити історію українського православ’я та християнства».

Голова Кременецької районної організації «Фронт Змін», Сергій Сімчук зазначив: «Преподобний Амфілохій Почаївський (у миру Яків Головатюк) народився 1894 року. 1925-го став послушником Почаївської лаври, а 1932-го був пострижений у чернецтво з ім'ям Йосиф. У кінці Другої Світової війни Преподобний Амфілохій Почаївський був капеланом УПА і неодноразово лікував повстанців.
Лікарі відзначали дивовижну здатність монаха точно вказувати місця переломів без допомоги рентгенівських знімків. Ця ознака засвідчувала про наявність у отця Йосифа дару прозорливості.
Сьогодні, разом із нами радіє природа. Цей погодній різдвяний день є виконанням заповіту отця Амфілохія, який хотів побудувати храм, але йому не давали це зробити. Преподобний говорив: «Мене не буде, але на цьому місці буде храм».
Так і сталося, саме тут в молитві святих отців, родини, односельчан, діточок, яких так любив Святий, здійснюється заповіт, адже Преподобний Амфілохій зробив усе для того, аби увіковічнити історію українського православ’я та християнства».

